ух ты. Оказывается по роману "Неприродний добір" литературные чтения на УР устроили)
http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=628694

Интересно было послушать. В целом ведущая правильно поняла произведение. Все мои критиканы ругают меня за многообразие сюжетных линий, а ведущая напротив, похвалила за это. Ведь это роман. а не повесть. В нем и должно быть много сюжетных линий.
Как сказал один читатель Ірина Солодченко "неприродній добір" - от це і є, саме за жанром,роман)   



Здесь вы можете прочитать   "Неприродний добір". :)
Приступайте сразу, не тратьте время на поиски отзывов и критики. Тут были попытки рецензий, отзывы докторов, то все они жалкие и  даже глупые как и вся украинская критика.
Объединяет рецензентов и докторов одно - до сути романа они так и не докопались, причем доктора спотыкаются на описании операции,  мелких описания болезней и вересаевых среди них не ищите. А т.н. рецензенты  напичканы штампами, в голове филфак  и какой-то светила на которого они равняются и конечно купюры. Если им не заплатишь то положительную рецензию - хрен получишь.
Так что полагайтесь, дорогие мои читатели только на самих себя,  на свой жизненный опыт, и только на свое восприятие. Это трудно. Но полезно.

2008 год

Теперь публикуем офисно-социальную пьесу Три шага в бреду и начинаем выкладывать второй роман - Перекрученная реальность.

А здесь, так сказать, сопроводиловка - весь мой материал касательно так сказать литературы, творческого процесса и книгоиздания в Украине в 2008-2010 годах.


Кстати странно, сама я - русскоязычная, а русский вариант у меня получается гораздо слабее. Странно, что те слова, которые я подыскивала в украинском языке, я теперь не могу перевести на русский... Поэтому, украинцы, на каком бы языке вы не говорили или думали - читайте оригинал. Оригиналы всегда сильнее любого перевода. Тем более там некий Аноним правильно заметил, что русский вариант плохо вычитан.

Теперь несколько слов для тех, кто не знает украинского языка. Проблема медицинской ошибки, поднимаемая в романе "Неестественный отбор" - интернациональна. И мне очень бы хотелось, чтобы мой роман прочитало как можно больше людей. Мой роман - это прежде всего большая статья, которая рассматривает много аспектов современной жизни. Но в процессе чтения надо понимать, что автор - украинка и описывает прежде всего жизнь жителей Украины. Как Достоевский все-таки при всей его глубине смотрел на мир сквозь призму российского общества, так и скромный автор этого романа описывает мир с точки зрения украинского общества. При этом, все мы живем в едином мире и нас объединают общие и разъединяют частные проблемы.

Якщо ви стикалися з таким явищем як медична помилка, або цікавитеся цією темою, то вам не оминути роман, який я збираюся оприлюднити. В інтернеті ви звичайно знайдете багато розумних статей та газетних публікацій на цю тему, але перевага літературного твору полягає в концентруванні матеріалу і освітленні теми включно з людськими стосунками. Тим більш, що автор при написанні роману не тільки користувалась інтернетом, а також багато спілкувалася з живими лікарями, хірургами та іншими медичними працівниками.

Сподіваюсь, що мій роман полегшить задачу і нащадкам, бо їм вже точно буде нудно перечитувати статті та періодику, щоб дізнатися як ми жили. Та найголовніша особливість цього твору полягає в тому, що написаний він для українців і про українців у той час, коли багато років ми вимушені шукати серйозну літературу у іноземців і приміряти їх життя на своє.

Безпосередні події роману відбуваються взимку 2007-навесні 2008 років, а головні герої живуть поруч з нами. Основна тема - помилки лікарів, а також відносини медиків і пацієнтів лікарень. Всі ми звертаємося до медичних закладів, сунемо лікарям гроші за нібито безкоштовне лікування, а лікують нас часто по-свинськи. Буває, що й помираємо через недбалість медичних працівників. Чому так? Хто в цьому винний? Лікарі або держава? А може ми самі? Чому не судять лікарів? А на заході - там що, краще? І чи врятує нас страхова медицина? Обіцяю, що після прочитання роману читачі подивляться іншими очима на медицину.

З іншого боку “Неприродний добір” — чи не найперший в Україні саме сучасний роман. Сьогодні в Україні письменників об'єднує одна “болячка” - порпання в "історії" за неспроможністю репрезентувати наше з вами життя. Але найлегше перенести своїх героїв у глибину віків і вигадувати щось таке, чого вже ніхто не перевірить. Штучно розкручені письменники усвідомлюють, що обдурити сучасника неможливо, бо він краще за письмака знає своє життя і які проблеми його турбують. Тому роман “Неприродний добір” досліджує не тільки медичну помилку, а і інші аспекти нашого з вами буття. Через те серед персонажів ми зустрінемо і головного бухгалтера, і інтелігента і інших пересічних українців. Ми розглянемо проблеми фемінізму, аудиторів, патріотизму в умовах російськомовного суспільства і багато чого іншого. Увесь роман – то зліпок з життя пересічного українця, і кожен читач впізнаєте там себе, або свого сусіду, або колегу по роботі.

На щастя ми живемо в епоху інтернету. Колись бідні письменники покінчували з життям через неспроможність донести свій твір до читача. Бо що потрібно письменнику? Аби тільки його твір досяг суспільства. То ж і я виставляю свій роман у всесвітнє павутиння, бо він і так вже два роки, як написаний, і шкода, що весь цей час він міг бути комусь корисний, поки авторка марно обтирала одвірки українських видавництв.

Тому оприлюденння цього твору — це сьогочасний самвидав. Та твір захищений авторським правом і його використання з метою комерції заборонено. Головна риса самвидаву - прямий шлях до читача, в той час коли твори, надруковані за участю видавництва - доходять до читача за допомогою посередника. В друковану книжку вкладено неабиякі кошти і аби їх повернути залучають розкручених письменників, щоб вони привернули увагу до нового автора. . Самвидав - це екзамен не лише для автора, а також і для читача, який звик до того, що зазвичай йому реклама диктує, що читати. А тут підказати нікому, і доведеться самотужки вирішувати - вартий уваги прочитаний твір, чи ні. А це - нелегка праця. Перед вами - текст, і нема нікого, хто б його хвалив, або гудив до вас. Знаючи не з чуток про дещо загальмований менталітет своїх співвітчизників, я і не сподіваюся на швидкі коментарі. Звісно, що багато читачів обережно чекатимуть, допоки якийсь російський громадянин похвалить або полає цей твір (на жаль 300-річний вплив імперії дається взнаки і самостійно мислити ми ще тільки вчимося...).

Не сумніваюсь, що медичні працівники деякі сторінки роману сприйматимуть дещо скептично. Більш того, вони мене розірвуть на шматки, порпаючись у деталях, які їм знані більше ніж мені. Та я цим не переймаюсь. НАПИШІТЬ КРАЩЕ! Була б тільки щаслива, аби цей роман спонукав до творчості якогось сучасного Вересаєва. А деталі операцій я списувала з підручників, тож всі претензії - до укладачів підручників. )) Я так розумію, що навіть якщо б лікар якийсь описував медичні нюанси хвороби чи операції, то інший лікар його б знайшов за що критикувавати. Та то таке...Тож всі закиди з боку лікарів я відкидаю. Найбільше на що спроможні - так використовувати свої знання на написанні детективів, аби бабла заробити. А серйозні книжки щодо медицини я щось не зустрічала, через що і довелося ламати своє життя, все кидати і розбиратися самотужки, що ж то таке - сучасна медицина..
Щоправда, якщо якийсь доброзичливий хірург надішле мені виправлений ним уривок операції, то я з вдячністю вставлю в роман його варіант.


І наостанок. На папері роман займає десь 250-300 сторінок, як мені казали у видавництвах, тож налаштуйтесь на неквапливе читання товстої книжки, коли поступово так звикаєш до персонажів, що потім шкода з ними розлучатися.

Цілком роман вже написаний ще два роки тому, але найважливіша частина письменництва — то літературна обробка. Повірте, що більшість письменників пишуть тільки канву, а потім літературний редактор фактично дописує і переписує твір. Так було і буде повіки віків. Але в цьому є і певний недолік. Літературний редактор завше нашпигований штампами, він втручається в сюжет і може навіть зламати первісну ідею на догоду читачеві. Мені шкода допускати до роману сторонніх, які спотворять життя моїх героїв і зроблять з твору щось блискуче ззовні та гниле зсередини. Такої літератури нам вистачає. То ж як є, так і є.

18 коментарів:

  1. Добрго дня!
    Пропоную Авторці, пані Ірині, розмістити твір у BIBLOS.in (BBLOS.org.ua)
    Ось "мильце" x t o p DOGGY m a i l DOT r U
    З великим задоволення очікую відповіді

    З повагою
    LanceloT

    ВідповістиВидалити
  2. Читала с интересом. Однако, если автор берет на себя право описывать клинические случаи и даже хирургические операции, то ему необходима консультация профессионала в данной области. Как пример, хочу обратить внимание что 12п. и сигмовидная кишка - разные анатомические образования и расположены далеко одна от другой. И т.д. Все-таки судить о работе врача может только тот, кто сам испытал все ее прелести и неимоверные моральные и физические тяготы...

    ВідповістиВидалити
  3. Анонім2.2.11

    Плюси і мінуси...

    (Рецензія на твір: Неприродний добір, автор: Ірина Солодченко)
    © Микола Цибенко, 07-01-2011
    Приваблює в романі те, що він написаний гарною мовою, видно, що автор чудово володіє термінами з медицини, а щодо опису побутових деталей, то можна тільки захоплюватися. Наведу тільки один приклад: "А поруч - ніжна напівзасохла лілея дотягала віку у брунатному горщику..."
    До недоліків, на мій погляд, я відніс би деяку надмірну, в деяких місцях, затягнутість тексту, зайвину розмірковувань літературного героя. Слід виправити і один "ляп", коли водій трамваю названий кондукторкою - швидше за все, автор давно не їздила трамваєм.
    В цілому ж, пані Ірино, поданий текст сподобався.

    З повагою М.Цибенко

    ВідповістиВидалити
  4. Анонім2.2.11

    Больше похоже на проф литературу с некоторыми вкраплениями сюжета, очень сухое повествование с непонятно куда идущими сюжетными линиями...
    Написано неплохим языком и как для первого произведения писательницы выглядит на вполне приличном уровне.
    Kryptir
    http://www.livelib.ru/book/1000461981

    ВідповістиВидалити
  5. Анонім3.2.11

    31.01.2011 • Ruda
    дуже хороший роман, мені сподобався надзвичайно! історія про сім'ю, в життя якої вривається смерть жінки... а ще - про зрадливий лікарів, про недосконалість системи медицини, про дружбу і професіоналізм. читається надзвичайно легко і цікаво.

    ВідповістиВидалити
  6. "Кстати странно, сама я - русскоязычная, а русский вариант у меня получается гораздо слабее. Странно, что те слова, которые я подыскивала в украинском языке, я теперь не могу перевести на русский..."

    А Вы уверены, что украинский вариант действительно сильнее? Мож то просто субъективное чувство русскоязычного человека, что-то написавшего на боле-мене иностранном языке? Очарование иностранщиной этакое... Явление-то известное, родной язык кажется привычным и отчасти потому даже банальным в чём-то. Особенно на фоне с трудом выученного иностранного.

    А такие как я, вовсе не знающие украинского - совершенно не способны оценить те его качества, о которых Вы говорите. Так что переводите, не стесняйтесь. ;)

    ВідповістиВидалити
  7. Andriy (анонімно)17.2.11

    Til'ku-shcho dochutav na

    http://www.ukrcenter.com/Література/Ірина-Солодченко/41696/Неприр​одний-добір#

    Syper!

    ВідповістиВидалити
  8. Анонім2.4.11

    Evgeniy (ivan007s@i.ua)

    Мне очень понравился роман "Неестественный отбор" . Желаю Солодченко Ирине новых творческих успехов. Большое спасибо Вашему сайту за возможность читать произведения Ирины Солодченко.
    С уважением Евгений.

    ВідповістиВидалити
  9. Анонім14.5.11

    Дарвин: "Сохранение благоприятных индивидуальных различий и изменений и уничтожение вредных я назвал Естественным отбором". Що тоді авторка мала на увазі, називаючи свій перший роман «Неприродний добір»? Що в сучасному житті все навпаки? Всі ми індивідуальні, але нас поєднує одна мета – прожити щасливе життя. Читаючи роман, розумієш, що в ньому описується не тільки «медична» лінія. Адже про сучасну українську медицину всі ми знаємо не з чуток. Злидні, нестача елементарних інструментів для спасіння хворих, тобто повний розвал всієї медичної системи. Це претензія до державних діячів, політиків та олігархів, що розривають Україну на шматки. Інший бік справи – особиста мораль окремого лікаря. Якщо ти здираєш гроші з пацієнтів на непотрібні йому ліки, вирішуєш чи допомагати людині чи ні в залежності від розміру його гаманця – то в тебе є не тільки на хліб з маслом, а ще й на дачі, курорти, автівки. Якщо перш за все дбаєш про свою совість, пам’ятаєш про клятву Гіппократа – тоді жити тобі у халупі, перебиваючись з хліба на воду. Звичайно, кожен лікар має сам обирати яким шляхом йому піти. Вони і обирають – по ходу справи здійснюючи неприродній добір.
    Взагалі у романі є спроба зробити зріз українського суспільства. Про лихі 90-ті написано та відзняте немало. Про те, якими стали люди вже на початку 21 століття – особисто я в літературі не зустрічала. Дуже яскраво авторка описує життя офісного планктону, всі ці інтриги, жадобу до шалених грошей та зацикленість на кар’єрі. Більшість чоловіків розгубилися у нових для всіх умовах, а жінки запряглися працювати на благо родини. Як результат – зруйновані родини, діти, що ростуть на самоті. Це теж неприродній добір. Маєш ділову хватку, схильність до підлабузництва, мрієш заробити все більше і більше грошей – вперед, в наш час ти маєш всі шанси бути на коні. От тільки життя іноді розставляє все по своїх місцях у неочікуваний спосіб. Дивно, але залишилися в нас і такі, що живуть у гармонії з самим собою, не куштуючи делікатесів, не маючи шикарної автівки, не літаючи до турецьких готелів. І така людина може бути щасливою. Щасливою по-своєму. Вона не строїть з себе хазяїна життя в єгипетських чи турецьких готелях, а бере рюкзак та йде в турпоход. І такий спосіб життя у сірої більшості викликає нерозуміння, насмішки, але деякою мірою і заздрість. Будьте собою, залишайтеся ЛЮДИНОЮ, зрозумійте, що на той світ гаманець з собою не візьмеш – такі висновки я зробила, прочитавши цей роман. Можливо, думки мої надто сумбурні, але я написала те, про що замислилася після прочитання.

    ВідповістиВидалити
  10. Анонім8.8.11

    Роман читается легко, но вычитка русского текста слабая: масса орфографических и стилистических ошибок.
    Несколько замечаний по тексту и по сюжету. Плохие с точки зрения автора герои и выглядят плохо, а хорошие – и благородно, и красиво.
    Муж погибшей женщины уже только по «странному» поведению врачей определил, что они – врачи-убийцы.
    Есть попытка изобразить глубокое знание предмета, но медицинские знания очень слабые, масса ошибок, начиная медицинской терминологии и заканчивая методическими и организационными ошибками.
    Несколько примеров. Предметно о пострадавшей от разрыва двенадцатиперстной кишки. Врачи никогда не вырезают селезенку, а удаляют. Они не говорят антишоковая терапия, а противошоковая. Также не говорят «инфузионная и антишоковая (противошоковая) терапия», потому что противошоковая терапия всегда инфузионная (шок таблетками не купируешь). Поэтому правильно говорить инфузионная противошоковая (без и) терапия. Ускоренный пульс – не правильно, правильно учащенный. Пульс 120 ударов/мин – не правильно, потому что слово puls в переводе с латинского означает «удар». Правильно говорить – пульс 120 в минуту. В пять утра поставили 3 катетера. (куда?) Аспирации крови, мочи, каловых масс или желчи не выявлено (откуда?). Обследование живота показало наличие некроза в местах надавливания и вздутие. Некроз в местах надавливания – это вообще бред.
    Дальше больше. Начались адинамия, значительные расстройства дыхания и сердечной деятельности, бактериемия, вздутие живота, отсутствие кишечных шумов. Что значит фраза началась адинамия? Как можно определить, что началась бактериемия? Чудовищная чушь.
    Дальше еще больше. В 7.05 началась адинамия, а в 7.10 наступила биологическая смерть. Это глупость. После остановки сердца и дыхания в течение как минимум 10 минут врач должен проводить реанимационные мероприятия и только после этого он может констатировать смерть. Исключение составляют только запущенные онкобольные, которые реанимации не подлежат.
    Главный врач совершенно правильно запретила молодому неопытному хирургу без ассистента оперировать больную с травмой брюшной полости с разрывом двенадцатиперстной кишки. Он бы с такой операцией не справился. В таких случаях, если нет опытных хирургов, специалиста вызывают по санавиации. Если бы главный врач разрешила молодому врачу оперировать самому и больная бы умерла, а она, судя по тексту, была в необратимом шоке и должна была в любом случае, даже при удачном выполнении операции погибнуть, то главного врача бы посадили.
    При разрыве двенадцатиперстной кишки по брюшному катетеру ничего не будет выделяться, так как такие разрывы расположены внебрюшинно, а точнее забрюшино. Если по брюшному катетеру выделялась кровь, то какая причина? Откуда кровотечение.
    В другом случае, наконец, молодой хирург дождался пострадавшую с разрывом двенадцатиперстной кишки, который по тексту незаметно превратился в разрыв сигмовидной кишки. А это уже откровенная чушь. Внебрюшинные разрывы сигмовидной кишки, в отличие от двенадцатиперстной кишки не бывают. Потому что она расположена в брюшной полости, а двенадцатиперстная кишка забрюшинно. И потом при любой брюшной травме операцию делаю из срединного разреза, это аксиома. Ну и так далее. Если пишем о медицине надо в тему въезжать, или консультироваться со специалистом.
    Когда прокуратура разбирает случаи смерти больных или пострадавших в больнице всегда к такого рода разборам привлекаются специалисты-медики. Прокуроры не врачи и оценить правильность действий врачей в большинстве случаев не могут.

    ВідповістиВидалити
  11. ybfrisco6.9.11

    Случилась в моем списке еще неплохая повесть Ирины Солодченко “Неприродний добір”. Неплохая, но честно говоря, не более того. Читала не без удовольствия, но не зацепила почему-то. О чем? Пожалуй, просто о жизни. О медицинских ошибках, об ограниченности человеческих возможностей и безграничности выбора, о потере смысла жизни и его обретении. О многом. И вроде бы написана книга хорошо. Но как-то прочла и не влюбилась. Просто прочла. Без эмоций.

    ВідповістиВидалити
  12. Анонім1.10.11

    По роботі отримую і перечитую багато творів авторів-початківців. Дуже сумно стає... Прочитав лише перші рядки... Дійшов до "вирію подій" і не став далі навіть читати. Вчора на роботі вичитував твір такого ж молодого автора, надісланий до нашого видавництва, котрий також не знає, що "вир" і "вирій" - це різні речі.

    ВідповістиВидалити
  13. Анонім24.6.12

    Учите матчасть, уважаемая. Писательство - как ни странно - тоже ремесло. До того ж, коли беретеся писати певною мовою, її треба знати. Шкода, що не читаєте української літератури. У Євгена Плужника є рядки: "Все ж рОсійський язик, зіпсутий навмання, - це ще не українська мова". Повністю згоден з попереднім коментом.

    ВідповістиВидалити
  14. Віктор Могильний14.8.12

    Низенько Вам уклоняюся за Твір. Зичу многая, многая, многая літа і творчої наснаги.

    ВідповістиВидалити
  15. Нетусик26.10.12

    Наконец-то что-то толковое! Возьму себе! Благорарю! "Неприродний добір. Ірина Солодченко", книга необходимая, прозрел.

    ВідповістиВидалити
  16. Анонім5.12.12

    я до сих пор под впечатлением... но почитал комменты и уяснил в какой жопе мы все сидим.
    привет автору. никого не слушай. вали отсюда.

    ВідповістиВидалити
  17. Анонім7.11.15

    микола галівер Для початку дуже добре. Але більше треба приділяти уваги сюжету. Писати наче тільки для себе. і не думати про вигоду, тоді можна буде сподіватися на серйозний успіх.

    ВідповістиВидалити