ух ты. Оказывается по роману "Неприродний добір" литературные чтения на УР устроили)
http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=628694

Интересно было послушать. В целом ведущая правильно поняла произведение. Все мои критиканы ругают меня за многообразие сюжетных линий, а ведущая напротив, похвалила за это. Ведь это роман. а не повесть. В нем и должно быть много сюжетных линий.
Как сказал один читатель Ірина Солодченко "неприродній добір" - от це і є, саме за жанром,роман)   



Здесь вы можете прочитать   "Неприродний добір". :)
Приступайте сразу, не тратьте время на поиски отзывов и критики. Тут были попытки рецензий, отзывы докторов, то все они жалкие и  даже глупые как и вся украинская критика.
Объединяет рецензентов и докторов одно - до сути романа они так и не докопались, причем доктора спотыкаются на описании операции,  мелких описания болезней и вересаевых среди них не ищите. А т.н. рецензенты  напичканы штампами, в голове филфак  и какой-то светила на которого они равняются и конечно купюры. Если им не заплатишь то положительную рецензию - хрен получишь.
Так что полагайтесь, дорогие мои читатели только на самих себя,  на свой жизненный опыт, и только на свое восприятие. Это трудно. Но полезно.

2008 год

Теперь публикуем офисно-социальную пьесу Три шага в бреду и начинаем выкладывать второй роман - Перекрученная реальность.

А здесь, так сказать, сопроводиловка - весь мой материал касательно так сказать литературы, творческого процесса и книгоиздания в Украине в 2008-2010 годах.


Кстати странно, сама я - русскоязычная, а русский вариант у меня получается гораздо слабее. Странно, что те слова, которые я подыскивала в украинском языке, я теперь не могу перевести на русский... Поэтому, украинцы, на каком бы языке вы не говорили или думали - читайте оригинал. Оригиналы всегда сильнее любого перевода. Тем более там некий Аноним правильно заметил, что русский вариант плохо вычитан.

Теперь несколько слов для тех, кто не знает украинского языка. Проблема медицинской ошибки, поднимаемая в романе "Неестественный отбор" - интернациональна. И мне очень бы хотелось, чтобы мой роман прочитало как можно больше людей. Мой роман - это прежде всего большая статья, которая рассматривает много аспектов современной жизни. Но в процессе чтения надо понимать, что автор - украинка и описывает прежде всего жизнь жителей Украины. Как Достоевский все-таки при всей его глубине смотрел на мир сквозь призму российского общества, так и скромный автор этого романа описывает мир с точки зрения украинского общества. При этом, все мы живем в едином мире и нас объединают общие и разъединяют частные проблемы.

Якщо ви стикалися з таким явищем як медична помилка, або цікавитеся цією темою, то вам не оминути роман, який я збираюся оприлюднити. В інтернеті ви звичайно знайдете багато розумних статей та газетних публікацій на цю тему, але перевага літературного твору полягає в концентруванні матеріалу і освітленні теми включно з людськими стосунками. Тим більш, що автор при написанні роману не тільки користувалась інтернетом, а також багато спілкувалася з живими лікарями, хірургами та іншими медичними працівниками.

Сподіваюсь, що мій роман полегшить задачу і нащадкам, бо їм вже точно буде нудно перечитувати статті та періодику, щоб дізнатися як ми жили. Та найголовніша особливість цього твору полягає в тому, що написаний він для українців і про українців у той час, коли багато років ми вимушені шукати серйозну літературу у іноземців і приміряти їх життя на своє.

Безпосередні події роману відбуваються взимку 2007-навесні 2008 років, а головні герої живуть поруч з нами. Основна тема - помилки лікарів, а також відносини медиків і пацієнтів лікарень. Всі ми звертаємося до медичних закладів, сунемо лікарям гроші за нібито безкоштовне лікування, а лікують нас часто по-свинськи. Буває, що й помираємо через недбалість медичних працівників. Чому так? Хто в цьому винний? Лікарі або держава? А може ми самі? Чому не судять лікарів? А на заході - там що, краще? І чи врятує нас страхова медицина? Обіцяю, що після прочитання роману читачі подивляться іншими очима на медицину.

З іншого боку “Неприродний добір” — чи не найперший в Україні саме сучасний роман. Сьогодні в Україні письменників об'єднує одна “болячка” - порпання в "історії" за неспроможністю репрезентувати наше з вами життя. Але найлегше перенести своїх героїв у глибину віків і вигадувати щось таке, чого вже ніхто не перевірить. Штучно розкручені письменники усвідомлюють, що обдурити сучасника неможливо, бо він краще за письмака знає своє життя і які проблеми його турбують. Тому роман “Неприродний добір” досліджує не тільки медичну помилку, а і інші аспекти нашого з вами буття. Через те серед персонажів ми зустрінемо і головного бухгалтера, і інтелігента і інших пересічних українців. Ми розглянемо проблеми фемінізму, аудиторів, патріотизму в умовах російськомовного суспільства і багато чого іншого. Увесь роман – то зліпок з життя пересічного українця, і кожен читач впізнаєте там себе, або свого сусіду, або колегу по роботі.

На щастя ми живемо в епоху інтернету. Колись бідні письменники покінчували з життям через неспроможність донести свій твір до читача. Бо що потрібно письменнику? Аби тільки його твір досяг суспільства. То ж і я виставляю свій роман у всесвітнє павутиння, бо він і так вже два роки, як написаний, і шкода, що весь цей час він міг бути комусь корисний, поки авторка марно обтирала одвірки українських видавництв.

Тому оприлюденння цього твору — це сьогочасний самвидав. Та твір захищений авторським правом і його використання з метою комерції заборонено. Головна риса самвидаву - прямий шлях до читача, в той час коли твори, надруковані за участю видавництва - доходять до читача за допомогою посередника. В друковану книжку вкладено неабиякі кошти і аби їх повернути залучають розкручених письменників, щоб вони привернули увагу до нового автора. . Самвидав - це екзамен не лише для автора, а також і для читача, який звик до того, що зазвичай йому реклама диктує, що читати. А тут підказати нікому, і доведеться самотужки вирішувати - вартий уваги прочитаний твір, чи ні. А це - нелегка праця. Перед вами - текст, і нема нікого, хто б його хвалив, або гудив до вас. Знаючи не з чуток про дещо загальмований менталітет своїх співвітчизників, я і не сподіваюся на швидкі коментарі. Звісно, що багато читачів обережно чекатимуть, допоки якийсь російський громадянин похвалить або полає цей твір (на жаль 300-річний вплив імперії дається взнаки і самостійно мислити ми ще тільки вчимося...).

Не сумніваюсь, що медичні працівники деякі сторінки роману сприйматимуть дещо скептично. Більш того, вони мене розірвуть на шматки, порпаючись у деталях, які їм знані більше ніж мені. Та я цим не переймаюсь. НАПИШІТЬ КРАЩЕ! Була б тільки щаслива, аби цей роман спонукав до творчості якогось сучасного Вересаєва. А деталі операцій я списувала з підручників, тож всі претензії - до укладачів підручників. )) Я так розумію, що навіть якщо б лікар якийсь описував медичні нюанси хвороби чи операції, то інший лікар його б знайшов за що критикувавати. Та то таке...Тож всі закиди з боку лікарів я відкидаю. Найбільше на що спроможні - так використовувати свої знання на написанні детективів, аби бабла заробити. А серйозні книжки щодо медицини я щось не зустрічала, через що і довелося ламати своє життя, все кидати і розбиратися самотужки, що ж то таке - сучасна медицина..
Щоправда, якщо якийсь доброзичливий хірург надішле мені виправлений ним уривок операції, то я з вдячністю вставлю в роман його варіант.


І наостанок. На папері роман займає десь 250-300 сторінок, як мені казали у видавництвах, тож налаштуйтесь на неквапливе читання товстої книжки, коли поступово так звикаєш до персонажів, що потім шкода з ними розлучатися.

Цілком роман вже написаний ще два роки тому, але найважливіша частина письменництва — то літературна обробка. Повірте, що більшість письменників пишуть тільки канву, а потім літературний редактор фактично дописує і переписує твір. Так було і буде повіки віків. Але в цьому є і певний недолік. Літературний редактор завше нашпигований штампами, він втручається в сюжет і може навіть зламати первісну ідею на догоду читачеві. Мені шкода допускати до роману сторонніх, які спотворять життя моїх героїв і зроблять з твору щось блискуче ззовні та гниле зсередини. Такої літератури нам вистачає. То ж як є, так і є.